ПЕРЕНЕСЕННЯ НАГРОБНОЇ ПЛИТИ НАСТОЯТЕЛЯ ЛИПІВКИ ІЗ XVIIIСТОЛІТТЯ
Згідно з інвентарними описами з початку ХХ століття біля храму в с. Липівка
знаходилась могильна таблиця тутешнього настоятеля з другої половини XVIII століття о. Миколая
Вашкевича. Після ІІ світової війни плита заросла бур’янами і була прикрита великим
шаром ґрунту.
Дня 3 вересня 2010 року було віднайдено таблицю і перенесено до місцевого
римсько-католицького храму св. Станіслава єпископа і мученика. Ці дії були
необхідні щоб і надалі забезпечити перед знищенням кам’яну плиту. В наступному
часі епітафій піддадуть реставрації і розмістять при одній з бокових стін каплиці
Пресвятого Серця Ісусового.
О. Вашкевич був настоятелем у с. Липівка від 1763 до 1796 року. (Більше на тему
о. Вашкевича чит. в рубриці «Видатні вященики).
29 августа в
римско-католическом храме на проспекте Карла Маркса установили памятную доску к
годовщине со дня освящения храма святого Иосифа епископом
Харьковско-Запорожским Марьяном Бучеком. Этому знаменательному событию
предшествовала долгая борьба католиков с иностранной фирмой за помещение, где
нынче находится храм. И хотя тогда Высший хозяйственный суд Украины принял
решение в пользу парафиян, это оказалось лишь маленьким первым шагом к победе.
Нынче «храмовые» страсти поутихли, но теперь против католиков запустили оружие
медленного действия - бюрократический аппарат.
Тогда, год
назад, духовники и прихожане костела планировали привести в порядок помещение,
вернуть его исторический вид, восстановить фрески на стенах храма, а в первую
очередь сделать крышу. К сожалению, все эти мечты так и остались мечтами,
здание находится в аварийном состоянии, и с каждым днем ему требуется все
больше и больше ремонтных работ.
- Без регистрации прав собственности в БТИ мы
не можем даже кирпичик с места сдвинуть, - вздыхает представитель католического
прихода по административным вопросам Наталья Палажчук. - А в регистрации нам
отказывают, хотя решением Высшего хозяйственного суда храм был передан в нашу
собственность, но появляются все новые и новые препятствия. Вот на днях нам
сообщили, что на собственность наложен арест, но дать запрос, чтобы узнать об
этом аресте, мы не можем, поскольку… не зарегистрированы.
Такая
бюрократическая «тягомотина» продолжается уже почти год, а тем временем
старинное здание, которое и так немало претерпело на своем веку, продолжает
разваливаться. Вместо крыши над костелом зияет небесный свод. И хотя прихожане
шутят, что так они ближе к Богу, пережить еще одну зиму в таких нечеловеческих
условиях будет ой как сложно! За три года, пока костел стоит под открытым
небом, фрески большой исторической ценности разрушаются под осенними ливнями и
завалами снегов.
Ждет лучших
времен и колокол, который минувшей осенью привезли днепропетровским католикам
из Италии. Сейчас подарок по-прежнему ютится на балконе в компании с
самодельными водоотводами: деревянные доски, укрытые пленкой, торчат прямо из
окон второго этажа, в дождливую погоду вода вытекает по ним на землю. Самое
сухое мес то в храме отгородили для ежедневных служб, там же установили
памятную доску. Рядом с ней висит расписание дежурств: прихожане каждый день
охраняют храм, опасаясь повторения истории трехлетней давности, когда костел
пытались поджечь.
Но, несмотря
на все препятствия, парафияне настроены оптимистично:- Костел
вернулся к нам с Божьей помощью, на нее же уповаем и сейчас, - говорит бывший
настоятель храма Святого Иосифа брат Казимир. - Добрые люди есть везде, в том
числе и в городской власти. Поэтому надеемся, что нам все же помогут решить вопрос
с регистрацией, ведь это здание, построенное еще в 19 веке, - неотъемлемая
часть истории Екатеринослава и архитектуры города.
ВЛАДА СЕВАСТОПОЛЯ ХОЧЕ, ЩОБ РИМО-КАТОЛИКИ ВИКУПИЛИ
ПРИМІЩЕННЯ КОСТЕЛУ, НА ЯКИЙ ВОНИ ПРЕТЕНДУЮТЬ
У приміщенні костелу в Севастополі, в якому в
післявоєнний час розташовувався кінотеатр «Дружба» та право на який впродовж
більше 15 років відстоює місцева римо-католицька громада, і надалі
розміщуватиметься кінотеатр. Про це в прямому ефірі муніципального телеканалу
«Народний канал» заявив депутат міськради від партії «Російський блок» Короп
Булатов.
За словами депутата, як
інформує "Новий Севастополь", римо-католицькій громаді пропонували
викупити будівлю, від чого та відмовилася. «Чому ми повинні комунальну
власність безкоштовно роздавати?», - відзначив депутат.
Він розповів, що на
сьогодні в середині приміщення триває ремонт та додав, що вже на початку 2011
року, коли костелу виповниться 100 років, тут функціонуватиме кінотеатр.
Довідка:
Римо-католицький костел
св. Климента у Севастополі збудований 1911 року на пожертви католиків. Їх у
Севастополі на той час було понад 3 тисячі, дві третини з них становили
військовослужбовці, зокрема Чорноморського флоту.
1936 року священик Матвій
Гудайтіс, який очолював парафію, був розстріляний, а храм закритий. У період
оборони Севастополя в 1941-1942 рр. у його будівлі розташовувався радіовузол.
Під час війни костел постраждав від бомбардувань, але близько 80% будівлі
вціліло. У 1958 році, за проектом архітектора Брауде, храм був перебудований
під кінотеатр.
У 1994 році вийшов Указ
Президента України «Про повернення релігійним організаціям культового майна». У
ньому сказано: «На виконання статті 17 Закону України «Про свободу совісті і
релігійні організації» місцевим органам державної виконавчої влади забезпечити
до 1 грудня 1997 року передачу в безплатне користування або повернення
безплатно у власність релігійних організацій культових споруд і майна, які
знаходяться в державній власності і використовуються не за призначенням».
Впродовж усіх цих років
католицька община Севастополя намагається повернути будівлю храму, але костел,
як і раніше, знаходиться в комунальній власності міста, будівлею уповноважена
розпоряджатися міська рада.
Севастопольська римо-католицька
громада відродилася з ініціативи групи католиків 1993 року. З 1996 року в
тимчасово пристосованому приміщенні (колишній житловій квартирі, що
використовується як каплиця) відправляють богослужіння.
Парафія налічує близько
400 чоловік різних національностей, які регулярно відвідують богослужіння
трьома мовами: українською, російською та польською). При парафії діє недільна
школа для дітей.
Серед членів парафії - не
лише севастопольці, а й мешканці найближчих до Севастополя міст і сіл.
Католики в Україні, звичайно ж, чули, що бувають християнські гурти, які грають важку музику. Всім добре відомий польський гурт «Армія», вокаліст якого навернувся під час концерту та почав прославляти Бога. Проте мало хто знає, що в Україні існує римо-католицький гурт з дуже подібною історією.
У місті Червноград Львівської області при парафія Зіслання Святого Духа живе та творить гурт Effata.
Рокери в парафії
Гурт у повному складі існує три роки. Католиками музиканти стали завдяки відкритості колишнього настоятеля парафії о. Олега та продовжують існувати за підтримки нинішнього – о. Миколи. Знайомство з Католицькою Церквою учасники тоді ще не Еффати, а звичайного світського рок-колективу розпочали з репетицій, які їм дозволили проводити на території храму.
«Першим до Церкви прийшов Олег, наш ударник, власне він нас сюди і привів., - розповів вокаліст гурту Петро Шкурак. - Спочатку ми приходили просто пограти, проводили репетиції на плебанії. А пізніше почали відвідувати Служби. Назву придумували разом з о. Олегом. Вирішили, що Effata (відкрийся) підходить нам найбільше.
Настоятель парафії Зіслання Святого Духа отець Микола Леськів розповів, що намагається не впливати на творчість гурту: «Якщо їм подобається такий стиль, якщо вони таким чином хочуть доносити Бога до молодих сердець, то нехай так і буде. Це викликаючий стиль, але я думаю, що Бога можна і так прославляти. Тому я тішуся, що вони у нас є. І нехай грають.»
«Отець Микола нас дуже підтримує, - сказав вокаліст гурту, - це наш настоятель і він нам помагає у духовному розвитку. Це саме те, що нам потрібно від священика.»
Драйвова євангелізація
Стилістика музики групи схиляється до християнського metalcore. Гурт поєднує релігійні тексти з важкими металевими рифами та електронікою.
Влітку Effata виступає на різних фестивалях, а взимку грає у клубах. Серед прихильників гурту – не лише католики.
«Ми граємо на звичайних концертах, куди приходять також і невіруючі люди, - розповів гітарист гурту В’ячеслав Станібула, - Їм просто подобається наша музика. Ми граємо важку музику і нею прославляємо Бога.
«Можливо, завдяки цьому драйву, завдяки крикам, вони почують про Бога», - додав Петро, вокаліст та автор слів. - Усі наші тексти базуються на Господі. Кожна пісня, можна сказати, пов’язана зі мною та з вірою в Бога. Також текст пісні може бути плодом спостереження: я бачу іншу людину, бачу, як вона живе і хочеться про це заспівати.
Бабусі-металістки
За словами настоятеля, о. Миколи, Effata зазвичай грає під час усіх парафіяльних урочистостей. Парафіяни залишаються на концерт: від найстаршої бабці до молодшої: «Парафія – це одна родина і може не всі до кінця розуміють такий стиль, але залишаються та слухають. Наприклад, гурт виступав у Червнограді під час дня молоді. То після Служби Божої у храмі бабки пішли до міста на концерт. Звичайно, не всі, але підтримка з парафії відчувалася – те, що наше, ми цінуємо і бережемо.»
Від Серця до Світла
«Від Серця до Світла» - так планують назвати еффатівці свій перший альбом, який хочуть записати найближчим часом.
Наразі гурт має 8 власних пісень. Уже є демозаписи, а повноцінний альбом – у планах. Музиці хлопці присвячують увесь, вільний від роботи час.
«Музика – це поки що наше хобі. Ми всі заробляємо гроші на іншій роботі. Гітарист працює на шахті, басист – перукарем, ударник – працює охоронцем, а я – будівельником», - розповів Петро. За словами учасників гурту, Effata хоче донести своєрідне звучання і не залишити байдужим жодного слухача.
Ось що вони пишуть про себе в одній соціальних мереж: «Побут визначає свідомість, а суспільство визначає мораль – це життєва правда, котру неможливо спростувати, адже для цього потрібні численні приклади жертовності на тлі хронічного паразитизму; ідейності у вирі тотальної байдужості; та сміливості посеред всеосяжної корисливості. Натомість таких прикладів болюче бракує у наш час незворотної механізованої глобалізації. Слід розпочати з власного серця. Немає змісту чекати на добро, якщо ти сам його не чиниш.І цей нескінченний але такий життєдайний шлях Від Серця До Світла пропонує пройти Effata.»
Дня 1 вересня 2010 року відзначено 71 річницю вибуху ІІ світової війни. У парафіяльному
храмі св. Анни і Миколая м. Рогатин і храмі св. Станіслава єпископа і мученика
в Липівці вірні молилися про мирні часи, а також про життя вічне для всіх, хто
загинув під час війни.
У селі Липівка в римсько-католицькому храмі знаходиться колишній місійний хрест,
який цього дня оздоблено квітами. У часи ІІ світової війни він стояв перед
храмом і тут розстріляно велику кількість жителів села. Кожного дня вірні
приходячи до храму цілують цей хрест на знак пам’яті про жертв, а також в дусі
перепрошення за всі гріхи людства внаслідок різноманітних війн.
Після літургії відбулося традиційне богослужіння до Пресвятої Діви Марії
Неустанної Помочі із Лоурдським благословенням вірних.
В день 1 вересня 2010 року у всіх школах Рогатина урочисто прозвучав перший
дзвоник. Однак найгучніше він звучав у Рогатинському державному аграрному
коледжі, де покровителем є св. Йоан Боско. На святковому майданчику зібрались
представники державної влади, католицькі священики Рогатина, а також студенти і
викладачі.
У привітальному слові о. Мар’ян Сковира наголосив, що в здобуванні знань
потрібний світлий розум і відкрите серце. Розум для здобуття інформації, а
серце для служіння ближнім. О. Дмитро Бігун декан рогатинський УГКЦ, пригадав, що
людина повинна молитися, на взірець царя Саломона, про здобуття мудрості.
Цього року до рогатинського коледжу, як повідомив директор п. І Тринів, на перший
курс навчання прибуло 210 студентів.
Запрошуємо до читання народної газети Рогатинщини «Голос Опілля» від 28
серпня 2010 року, де знаходиться стаття п. Калини Ватаманюк про роздуми між
добром і злом, написаної на підставі розмови із с. Катериною Кривень,
презенткою із Рогатина.
«Життя – не ринок і не театр, де можна купити квиток до Небесного Царства»
- пише п. Ватаманюк. Варто над ним задуматись, щоб до рюкзака життя взяти лише
необхідні речі.
На сторінках газети можна також знайти безліч цікавих статей про життя
Рогатинщини в тому також і про святкування Дня Незалежності у місті і районі.
ПОСЛАННЯ СВЯТІШОГО ОТЦЯ ВЕНЕДИКТА XVI З
НАГОДИ СТОЛІТТЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ БЛ. МАТЕРІ ТЕРЕЗИ З КАЛЬКУТТИ
З
нагоди 100-ліття від дня народження блаженної Матері Терези з Калькутти, Папа
Венедикт XVI надіслав вітальне послання на ім’я Головної Настоятельки
Сестер Місіонерок Милосердя любові. Вітаючи членів Згромадження, заснованого
блаженною, Святіший Отець висловив сподівання, що для Церкви і всього світу цей
рік буде нагодою для радісної вдячності Богові за неоціненний дар, яким була
Мати Тереза протягом свого життя, і продовжує ним бути через невтомне служіння
своїх духовних дітей.
«З довір’ям відповідаючи на безпосереднє Господнє покликання, Мати Тереза
втілила перед світом слова святого Івана Богослова: "Любі, коли Бог так полюбив
нас, то й ми повинні один одного любити. Коли ми любимо один одного, то Бог у
нас перебуває, і його любов у нас досконала”. Нехай ця любов і надалі надихає
вас, як Місіонерок Милосердя, великодушно віддавати себе Ісусові, Якого ви
бачите і Якому служите в бідних, хворих, самотніх та покинутих», – пише Папа,
заохочуючи сестер постійно черпати з духовної спадщини Матері Терези, а своє
послання закінчує благословенням як для всіх членів Згромадження, так і для
тих, кому вони служать.
26 серпня 2010 року відбулися перші монаші обіти сетри Іванни (презенти)
яка походить із м. Бурштин. Урочисту літургію в каплиці сестер презенток в
Лагевниках (Краків) місцевий настоятель парафії. Із Римсько-Католицької парафії
св. Анни і Миколая в Рогатині взяло участь 13 чоловік були присутні також вірні
із Бурштина на чолі зі своїм настоятелем о. Андрієм Ляліком.
Прибув також колишній
настоятель сестри Іванни о. Анатолій Заячківський, нинішній настоятель парафії
в Теребовлі.
Молодь із Рогатина відвідала також королівське місто Краків і побували в
туристичному місті Закопане.
Це вже третє покликання із України до монастиря сестер Офірування Пресвятої
Діви Марії, яких у скороченій формі називають презентками. Сестри презентки від
1996 року працюють на Україні у м. Рогатин.
